Диференціація звуків: правила, послідовність

Диференціація звуків – це один із завершальних етапів у виправленні порушень звуковимови у дітей. Однак він є дуже важливим для розмежування "старої" (дефектної) вимови від "нової" (правильної). Диференціацію звуків розпочинають після постановки та автоматизації кожного зі звуків, які не вимовляє дитина, або ж проводять паралельно з автоматизацією.

Дуже важливо провести диференціацію в тому випадку, коли дитина раніше замінювала звук на інший (замість «жаба» казала «заба»). Усі завдання подані за принципом «від простого – до складного».

Диференціація при заміні звуків

Для того, щоб описати послідовність роботи по диференціації звуків, візьмемо для прикладу звуки [с] і [ш] (у мовленні дитина замість звука [ш] вимовляла звук [с] – слово «шапка» звучало як «сапка»).

Перед початком занять по диференціації звуків необхідно познайомити дитину з відповідними буквами, або ж іншими символами для позначення цих букв. Наприклад, звук [с] – блакитний горизонтальний прямокутник (асоціація – розтягнуті губи, прохолодний струмінь повітря), звук [ш] – червоний квадрат (асоціація – губи «квадратиком», теплий струмінь повітря).

Диференціація ізольованих звуків

Дорослий показує дитині букву «с» або «ш» (або символи для їх позначення), а дитина повинна правильно вимовити ці звуки.

Диференціація звуків у складах

Дорослий промовляє склади, серед яких зустрічаються склади зі звуками [с] і [ш]: [ла], [ше], [су], [ро], [ши], [са] тощо. Коли дитина почула один зі звуків, з яким проводиться диференціація, вона повинна показати відповідну картинку і назвати той звук і склад, який почула.

Також можна по черзі промовляти склади, в яких присутні тільки звуки [с] і [ш]: [са], [ша],  [со], [шо] тощо, слідкуючи, щоб дитина безпомилково їх вимовляла.

Диференціація звуків у словах

Дорослий повільно промовляє слова зі звуками [с] і [ш] на початку слова (син, шуба, шина, суп, сапа, шапка тощо). Дитина повинна назвати той звук, з якого починається слово.

Дорослий промовляє прості слова зі звуками [с] і [ш] в середині слова. Дитина повинна відшукати і назвати потрібний звук.

Дорослий промовляє прості слова зі звуками [с] і [ш] в кінці слова. Завдання дитини відшукати і назвати потрібний звук. Уникайте чергувань слів то з одним, то з іншим звуком. В такому випадку дитина може перестати звертати увагу на мовленнєвий матеріал, а почне автоматично називати звуки по черзі. Також обов’язково слідкуйте за тим, щоб у мовленнєвому матеріалі не зустрічались слова, в яких одночасно присутні обидва звуки, що диференціюються (наприклад, «шосе»).

Дитина придумує слова, які починаються на звук [с] або [ш].

Дорослий називає пари слів, які відрізняються один від одного лише одним звуком ([с] або [ш]) – так звані слова-пароніми. Наприклад, миска – мишка, каска – кашка, кіска – кішка. Потім запитує у дитини, наприклад, «Хто маленький, сіренький»?», «У що насипають суп?» Дитина повинна дати відповідь на питання, назвавши правильно слово.

Дитина повторює за дорослим слова, в яких містяться відразу два звуки, що диференціюються (наприклад, шосе, суша, шелестіти, штангіст тощо).

Дитина повторює за дорослим слова, в яких містяться відразу два звуки, що диференціюються (як в попередній вправі), а також слова, в яких один зі звуків зустрічається двічі (наприклад, шишка, соска, шашлик). Саме в таких випадках дитина найчастіше замінює звук, що повторюється, на інший (наприклад, шишка – шиска або сишка, соска – сошка або шоска).

Диференціація звуків у реченнях

Дитина повторює за дорослим речення, насичені великою кількістю слів зі звуками, що диференціюються. Наприклад, йшла Саша по шосе і смоктала сушку.

Диференціація звуків по картинках

Дорослому необхідно завчасно підготувати картинки на задані звуки (в даному випадку [с] і [ш]). Дитина має розкласти картинки, в назвах яких є звуки [с] та [ш] на дві купки: на одну купку – зі звуком [с], а на іншу – зі звуком [ш]. Потім усі картинки правильно назвати.

Дорослому необхідно  додати до картинок зі звуками [с] і [ш] також картинки з іншими звуками. Дитина має відібрати усі картинки зі звуком [с], а потім усі картинки зі звуком [ш].

Правила диференціації звуків

Якщо у дитини не було заміни звуків (наприклад, вона вимовляла шиплячі звуки неточно (замість «шапка» казала «шяпка»), або звук [р] був одноударним), необхідно розмежувати «стару» вимову від «нової». Це дозволить дитині швидше опанувати правильну звуковимову.

Якщо дитина не вимовляла звук раніше, просто пропускала його (замість «малина» казала «маина»), необхідності в процесі диференціації немає.

Якщо дитина замінювала звук на будь-який інший (наприклад, [ш] на [с], [р] на [л]), вимову таких звуків обов’язково потрібно розмежувати – диференціювати – для попередження у дитини виникнення проблем під час читання та письма.

Розпочинати диференціювати звуки можна після того, як дитина вільно вимовляє їх у складах, паралельно з етапом автоматизації звуків.

Підготувала: вчитель-логопед

 Міхеда  Юлія  Юріївна