....

Специфічні порушення писемного мовлення

        Письмо – це особлива  форма власного мовлення, що формується тільки в процесі цілеспрямованого навчання. Його механізми закладаються в період навчання грамоти і вдосконалюються у ході подальшого навчання. Оволодіння грамотою – це складна розумова діяльність, яка вимагає достатньої зрілості багатьох психічних функцій дитини. 

Письмо включає низку специфічних операцій.

• Аналіз звукового складу слова.

Перша умова письма – визначення послідовності звуків у слові. Друга умова – уточнення звуків, тобто перетворення почутих у даний момент звукових варіантів у чіткі узагальнені  мовні звуки – фонеми. Спочатку ці два процеси протікають повністю усвідомлено, а пізніше – автоматично. Акустичний аналіз і синтез відбувається за участі артикуляції.

• Наступна операція письма полягає у позначенні фонем  (почутих звуків) графемами (писемними знаками) з урахуванням просторового розміщення їх елементів.

• На останньому етапі відбувається «перешифровування» зорових схем букв кінетичну систему  послідовних рухів, потрібних для запису (графеми переводять у кінеми).

Для оволодінням писемним мовленням суттєве значення має рівень сформованості фонетико-фонематичних процесів і лексико-граматичної системи мовлення дитини. Водночас для формування повноцінних навичок письма необхідним є достатній розвиток немовленнєвих функцій: зорово-просторового сприймання, тонких диференційованих рухів пальців рук, уваги, мислення, спостережливості. 

Порушення засвоєння процесу письма позначають терміном – «дисграфія». 

Встановлено, що вади письма у дітей найчастіше виникають унаслідок загального недорозвинення мовлення, коли порушується і фонетико-фонематична, і лексико-граматична системи мовлення. Якщо не проводити корекційних занять, дисграфічні помилки залишаються у письмі школярів і в наступні роки. Тому надзвичайно важливим є раннє виявлення дисграфія у молодших школярів. 

                         Підготувала

вчитель-логопед  

Міхеда  Юлія  Юріївна