Порушення темпу, ритму і плавності мовлення, зумовлене судомним станом м’язів артикуляційного апарату, називають заїканням. У тривожних чи напружених ситуаціях діти, які заїкаються, не можуть вільно говорити або говорити взагалі, хоча органи мовлення у них не ушкоджені.

Зазвичай заїкання має хвилеподібний та ситуативний перебіг і проявляється залежно від умов комунікації. Тяжка форма заїкання, за якої дитина втрачає здатність говорити незалежно від ситуації - трапляється рідко. У разі хвилеподібного заїкання дитина не затинається деякий час, але після перерви починає затинатися сильніше. Заїкання загострюється в осінньо-весняний період або на тлі захворювань, які супроводжує висока температура, а також у разі стресу, фрустрації.

Заїкання позбавляє дитину нормальних умов спілкування і заважає їй успішно взаємодіяти з оточенням, опановувати соціальні та навчальні навички. Тому потрібно допомогти дитині подолати його.

Заїкання важливо усунути чи мінімізувати до того, як дитина піде до школи. У цей період фіксація на мовленнєвому дефекті посилюється, оскільки мовлення стає засобом навчання, а мовленнєву недостатність розцінюють як неспроможність добре навчатися.

Досить корисним прийомом подолання заїкання одразу ж після його виникнення є організація режиму цілковитого мовчання упродовж 3-5 днів. На цей час слід покласти дитину у ліжко, дати легкі заспокійливі засоби, збільшити час сну (з обов’язковим денним сном); у приміщенні не має бути жодних сильних подразників (телевізора, радіо, яскравих іграшок, яскравого світла тощо). Харчування повинно бути легким, але поживним. Потрібно відмінити будь-які заняття. Атмосфера має бути максимально доброзичливою.

Ці заходи необхідні для того, щоб заїкання не закріпилося у дитячому мовленні. Дитина має забути про випадок, пов’язаний з виникненням заїкання, та про саме заїкання.

Якщо ж цього зробити не вдалося і заїкання закріпилося, слід звернутися до невролога та логопеда. Логопедична робота при заїканні спрямована на розвиток мовленнєвого дихання, плавності та мелодійності мовлення.

Слід знати основні правила мовлення при заїканні:

- добре подумай про те, що хочеш сказати, перш ніж почати говорити;

-  початок фрази слід говорити трохи тихіше та повільніше;

-  вдих і видих під час мовлення треба робити через рот;

-  вдих має бути коротким, але не різким, а видих - довгим і плавним, безшумним;

-  зробивши вдих, слід одразу, але плавно починати говорити;

-  ніколи не слід говорити на вдихові;

- голосні звуки, особливо наголошені, слід говорити чітко, а приголосні легко і без притиску;

-  речення слід ділити на короткі ритмічні відрізки, кожен з яких вимовляється немовби злито, як одне слово;

-  не слід напружуватися під час розмови, постава має бути невимушеною.

Для попередження заїкання найсуттєвішим є:

-  правильна організація режиму дня дитини;

- своєчасне лікування гострих хронічних захворювань;

- створення навколо дитини теплої доброзичливої атмосфери;

- забезпечення нормального спілкування дитини з дорослими та однолітками;

-  слід з повагою ставитися до інтересів і потреб дитини, а тому не варто примушувати її без крайньої потреби виконувати волю дорослих;

-  звертати особливу увагу на стосунки дитини з однолітками, на те, як вона стверджується як особистість, як реагує на зауваження, поради, критику.

Корекція заїкання — досить складний і тривалий процес, а тому слід пам’ятати, що цьому порушенню легше запобігти, аніж його виправити.

Підготувала

 вчитель-логопед 

 Міхеда  Юлія  Юріївна